Психолог психотерапевт львів

Ідеальність, найкращість, найліпшість - це наркотики для психіки, їх варто позбутись!

marcyniak — Wed, 25 Jun 2014 09:34:32 GMT

Cделка с дьяволом
Опубликовано: Апрель 9th, 2013
Cделка с дьяволомВозвращаюсь к одной очень важной, даже сказал бы – «величественной», и при этом предательски скользкой теме. Это – чувство собственной важности – то самое, коварное ощущение, раздувающее нашу персону до грандиозных размеров, чтобы потом сдавить ее до смехотворного ничтожества. Это – извечная центральная проблема практически каждого человека, приводящая к постоянным беспокойствам о чужом мнении, побуждающая к вечной гонке за «лучшим», к негодованиям и обидам на судьбу за ее «несправедливость» в адрес нашей уникальной персоны. О симптомах этого явления на progressman.ru сказано уже немало. Большинство из нас способны более-менее различать свои поверхностные понты, особенно в такие минуты, когда жизнь их беспощадно обламывает. Но что дальше? Как усмирить гордыню и освободиться от неврозов? Как прекратить эту нескончаемую игру в величественное ничтожество, и начать радоваться реальной жизни? Как разорвать эту чудовищно-невыгодную сделку с дьяволом?!

Предыстория

Запретный плодКаждый хочет счастья. Мы жаждем наилучшего исхода для нашей многострадальной персоны. Все наши ожидания, все самые светлые надежды – это устремление к идеалу, который воплощает наши мечты. А где он, этот идеал? Так уж получилось, что эту жизнь мы понимаем своим маленьким умом. Другой понималки для нас не существует. Об этом явлении на progressman.ru уже был ряд статей под тегом «проекции». Здесь я веду к очевидному выводу – идеал, к которому все мы стремимся находится в нашей голове…

Устремление к идеалу формирует искусственное идеальное «я» – нафантазированный красивый образ, где наша персона становится самим совершенством, или просто кем-то очень продвинутым – таким человеком, который может по праву почувствовать свою как бы «реальную» важность, или даже – величие.

Здесь начинается первая стадия самообмана. В какой-то момент мы в этот идеальный образ начинаем верить, мы начинаем полагать, будто придуманное нашим умом идеальное «я» – это нечто реальное, и в своей реальности является самым прекрасным вариантом нашей жизни на этой планете. Мы верим, что в тот самый момент, когда мы сольемся с идеальным «я», все наши проблемы, словно по волшебству, начнут автоматически разрешаться, и наступит долгожданное счастье. По этой самой причине мы крепко вцепляемся в иллюзию идеального «я», и расходуем все возможные душевные силы на ее поддержание и укрепление.

Это и есть сделка с дьяволом, на которую мы простодушно ведемся, и продолжаем всю жизнь верить в ее условия. Мы полагаем, что пик самоутверждения, где мы тешим чувство собственной важности наивысшим и наилучшим образом – это момент нашего личного триумфа – момент воссоединения с идеальным «я». Беда в том, что по наивности вступая в эту дьявольскую сделку, мы не понимаем ее реальных условий и последствий.

Сделка с дьяволом – это психологический трюк, который приводит ко всем разновидностям невротичного самообмана. Это – наивная слепая вера, которая начинается, когда невинный ребенок замечает, что его любят не за то, какой он есть, а за то, каким он нравится. И пожалуй, в этой злополучной манипуляции нет виноватых – таковы механизмы душевного взросления, когда мы учимся различать правду, продираясь через дебри лжи.

Подвох сделки

СамообманИдеалу мы приписываем все самые выдающиеся, первоклассные качества и способности. По мере формирования идеального «я», рядом формируется еще одно «я»… – такое «я», которому достаются одни лишь объедки с барского стола – все то, что не согласуется с нашим воображаемым идеалом. Это – наше презренное «я».

Презренное «я» формируется с такой силой, с какой формируется идеальное. Фактически они созревают и кристаллизуются одновременно, потому что являются двумя полюсами одного и того же явления – внутреннего раскола. Возникновение презренного рядом с идеальным – неизбежный процесс. Как бы мы этого не хотели, идеальное «я» не может существовать само по себе в отрыве от презренного «я». В этом и заключается подвох сделки с дьяволом.

Мы можем только обманывать себя иллюзией будто идеал может и должен существовать самостоятельно – без вытесненных презренных качеств. Сама эта вера в совершенный идеал без посторонних уродливых примесей является одной из опор идеального «я», которая раскалывает психику напополам, и создает болезненную двойственность, из-за которой мы всю жизнь убегаем прочь от себя по направлению к выдуманному совершенству.

Идеальная работа, идеальный супруг, качественные друзья, первосортные родители, высококлассные дети, перворазрядные добродетели, непревзойденные таланты, правильное поведение – этот экзамен сдать просто невозможно.

Когда наша жизнь и последствия наших действий откровенно не вписываются в сверхъестественные нормативы идеального «я», нам тут же делается до тошноты дурно, потому что в этот самый момент мы отождествляемся со своим недоброкачественным презренным «я» – с ненавистным переживанием собственной совершенной несостоятельности. Просто, как ни крути, а жизнь всегда отличается от наших заоблачных фантазий об идеальном положении вещей. И никаких других проблем, у нас в этой реальности по сути – нет.

Просто мы очень-очень хотим слиться со своим идеальным «я». Мы верим, что эта сделка гарантирует наш успех и спасение от всех невзгод. И поэтому, когда кто-то пробует нас отрезвить, мы начинаем сопротивляться, порой, настолько отчаянно и даже агрессивно, словно нас пытаются лишить спасительного билета в рай. На деле же мы лишаемся только иллюзорной веры в такой билет. Но поначалу по неопытности «приманка» выглядит настолько чарующе, что отказаться от этого дьявольского лохотрона просто невозможно.

Извороты лукавого

Зловредная вертлявостьОбраз идеального «я» может меняться. Вчера мы представляли себя красивыми и богатыми, сегодня – великими просветленными – обладателями сверхспособностей, завтра это может быть какой-нибудь чуть более реальный – продвинутый профессионал, мастер своего дела. Все это – лишь гардероб идеального «я». Смена деятельности, порой, ничего не решает – все та же ментальная мастурбация; просто раньше для возбуждения сигнальной системы использовался гламур, а теперь – бизнес и духовность.

Даже путь по становлению собой в какой-то степени почти неизбежно диктуется все той же потребностью – слиться с идеальным «я». Иллюзии утончаются, и на следующем этапе идеальное «я» может обрядиться в так называемое настоящее, реальное «я», свободное от невротичных заскоков – в общем-то, этим оно и идеально.

Презренному «я» в такой ситуации приписывается наша как бы «негодная» потребность в самоутверждении. И тогда, замечая за собой признаки чувства собственной важности, мы проделываем очередной изворотливый трюк, и снова пускаемся в самообман – начинаем себя грызть и ненавидеть за свои «презренные» потребности в понтах. Идеальное «я» от таких маневров только растет, накачивается красивыми фантазиями о качествах здоровой, свободной от понтов личности. А по факту, именно эту свою свободу от понтов, личность как раз для того и генерирует – чтобы понтоваться наиболее эффективным методом – уверенно и реалистично, в образе психически здоровой, близкой к просветлению особы.

Хитросплетения ума – многогранны. Каждый шаг к свободе – с оглядкой на все возможные способы сохранить максимум иллюзий о собственном величии. Мы просто не можем иначе! Мы стремимся к лучшему. А лучшее мы ожидаем от будущего. Но живем-то мы сейчас. И в этом «сейчас» у нас кроме лживых ожиданий – нет иных представлений о вероятном будущем.

По тем же принципам работает влюбленность – мы проецируем черты идеального «я» на объект страсти, и создаем драматическую привязанность. Без любимых – мы презренные ничтожества, а с ними – ощущаем торжество, граничащее с опустошающим пониманием, что где-то в самом начале этого спектакля, мы себя крепко одурачили.

«Святая» вера в сделку с дьяволом

Слепая вераПсихолог Ирвин Ялом считает, что мы верим в собственную необыкновенность и конечное спасение, чтобы закрыться от осознания собственной смертности. То есть, таким образом мы прячемся от правды и начинаем развивать иллюзию.

Феномен идеального «я» как сделку с дьяволом рассматривает психолог Карен Хорни – ее представления о неврозе легли в основу этой статьи. В погоне за безграничным величием, человек «продает» свою душу, то есть, предает себя и отправляется в ад бесконечных терзаний и неистощимого презрения к себе.

Помимо нарастающих терзаний, наши нездоровые запросы к судьбе, лишают побуждений действовать своими силами. Свои силы при таком раскладе попросту истощаются, а способность принимать решения и следовать им – постепенно атрофируется; такова цена сделки. В итоге мы злимся на судьбу, когда она не выполняет свои обязательства по контракту, который мы с ней в своем воображении заключили.

Мы верим в сделку с дьяволом, как дети верят в волшебство. Выигрыш от такого контракта – минимальный и совершенно непредсказуемый. Реальный шанс осуществить что-либо – взять ответственность за свою жизнь на себя. А пассивные требования исключительных привилегий ничего ценного не дают, потому что это – самые что ни на есть пустые невротичные иллюзии.

Мало понимать все это умом. Даже осознавая непоследовательность своих умозаключений, на бессознательном уровне невротик продолжает полагать, что он сам – не такой как все – особенный человек, для которого провидение все-таки обязано сделать уникальное исключение; надо лишь продолжать и дальше убежденно верить. А пока мечты не сбываются, невротик полагает, что он просто пока недостаточно упорно настаивает на своих притязаниях, или его вера в чудо собственной уникальности – еще недостаточно крепка.

Иногда все же невротичные требования к судьбе могут сопровождаться номинальными действиями, и приводить к какому-то результату. И тогда несчастный невротик полагает, что его запросы по волшебству, вероятно, силой его визуализации, сбываются! И он укрепляется в своей вере в награждающую «справедливость», потому что, как бы видит, что судьба, наконец, воздает ему по заслугам.

При таком раскладе подавляющая часть личной силы уходит на пустые надежды, воображаемые усилия, мольбы, стенания, истеричную радость – в общем, на болезненные фантазии, где невротик, словно дитя, убежден, будто общается с какой-то высшей инстанцией, ответственной за выгодную для него справедливость. Причем на уровне поверхностного ума он может быть сухим скептиком, а в душе, в тайне от всех, и даже где-то от себя – скрывать свои простодушные притязания к судьбе.

Невротик без всяких оснований ждет от жизни чуда, потому что именно так он воплощает свое идеальное «я». Ведь все наивысшие привилегии, как он верит, – это реальные права его идеального «я». Верой в свои требования к судьбе, он создает иллюзорную реальность идеального «я», где он – выше законов жизни, которым подчиняются лишь простые смертные.

А когда невротик видит, что его запросы не воздаются, и законы жизни распространяются и на его персону, в этот момент, казалось бы, уже нельзя продолжать и дальше себя дурачить. Но и здесь изворотливое самолюбие находит лазейку. В такой ситуации невротик верит, что его не сбывающиеся желания доказывают лишь одно – жизнь несправедлива! И надо просто продолжать настаивать на своих идиотских требованиях к судьбе. Ведь эти требования – это «гарантия» грядущего успеха!

А когда эту «гарантию» подвергают сомнениям, невротик злится. Он не хочет замечать ущербность своего напряженного самообмана. Он может догадываться, что дурачит себя, но тем не менее, упоенно продолжает следовать «сделке», потому что вред от нее – ничего не значащая мелочь в сравнении с будущей славой!

Слава идеального «я»

Советская мечтаИногда сделка с дьяволом разрастается до государственных масштабов, где «эгрегор» страны позиционирует мечту для миллионов людей. Причем неважно – американская это мечта, или мечта советского гражданина, ее образы – одинаково лживы, и в равной степени раскачивают двойственность душевного провала и успеха.

Когда невротик продолжает верить в чудо, которое ему задолжала судьба, он пренебрегает реальными возможностями, приводит свои дела в запущение, и теряет интерес к реальной жизни. А жизнь в силу такого наплевательского отношения действительно начинает напоминать мрачное болото, в котором несчастный фантазер продолжает лелеять свои сказочные надежды.

Когда невротик ошибается, он, чтобы сохранить ощущение своей непогрешимости, сваливает ответственность за свои ошибки на внешние обстоятельства, – дескать, он то – идеал, а мир – несправедлив и несовершенен.

Когда невротик начинает понимать, что с ним происходит, то по инерции продолжает цепляться за идеальное «я». И попытка излечиться от невроза может стать проекцией устремления – прийти к совершенству таким, как бы истинным и правильным способом. При таком раскладе невротика интересует не столько реальное исцеление, сколько возможность посчитать себя исцеленным – и потому продвинутым. И в таком ключе, он то и дело будет имитировать образ здоровой личности в ущерб реальному психическому здоровью.

Именно так адепты всевозможных гуру рано или поздно и сами начинают примерять на себя роль просветленного учителя. Ведь именно этого изначально они и хотели. А реальная истина искателей славы интересует постольку, поскольку ее концепция является удобнейшим средством – потешить самолюбие – осуществить на практике сделку с дьяволом. Даже путь становления собой в какой-то степени почти неизбежно будет продиктован все той же потребностью – слиться с идеальным «я».

Сделка с дьяволом может принести славу. Но напряжение никуда не уйдет. Идеальное «я» – бездонная пропасть, пределом которой становится тирания в мировых масштабах, как это случалось с некоторыми правителями государств.

Безнравственная нравственность

Зеркало нравественностиКазалось бы, если человек стремится к идеалу, то именно такое устремление должно было бы привести к чему-то светлому и благому. Однако на деле происходит обратное. Самые невинные эмоции и качества, которые не вписываются в идеальный образ, с раннего детства силком без разбора подавляются в бессознательное, где скапливаясь годами, дорастают до размеров исполинского чудовища. И тогда сквозь маску милого человека, ко всеобщему удивлению, вдруг, начинает выглядывать презрительное страшилище, обладателю которого потом делается непереносимо стыдно за себя. И чтобы избежать этого стыда, человек блокирует свое нутро с удвоенной силой, и создает в каналах течения своей жизненной энергии «кармические узлы» – непробиваемые блоки и заторы.

Мораль и нравственность побуждают нас к совершенно аморальной и безнравственной лжи. Подделывая себя под рамки красивой морали, мы только прикидываемся хорошими людьми, а на деле себя настоящих мы совсем не знаем. Чем сильней устремление к идеальному «я», тем больше в жизни искусственного, когда все действия диктуются ложными идеалами, а не реальными чувствами. И если человек не способен следовать таким идеалам, он начинает себя презирать – отождествляясь с презренным «я». И ведь каждый знает – быть идеальным невозможно, но все равно – очень-очень хочется!

Мы страдаем не столько от проблем, сколько от ощущения бессилия, от ощущения своей никчемности, просто потому, что не можем решить все свои проблемы сразу, не совершая унизительных для идеального «я» просчетов и ошибок. Поэтому мы не хотим решать свои проблемы, а хотим халявного совершенства. В итоге нам проще закрыться от жизни, и наслаждаться видимостью совершенства.

Иными словами, нас на самом деле беспокоят не реальные проблемы, а качество иллюзии, что с нами все – ОК, степень реалистичности нашего раздутого на пустом месте совершенства. Поэтому мы стараемся не столько решать проблемы, сколько умело пудрить друг другу мозги, изображая из себя продвинутых ребят.

Мы с дрожью в руках вцепляемся в свои попугайские маски, и смотрим друг на друга, и видим неловкость, замечаем дрожь голоса, легкий румянец на щеках, и где–то глубоко подспудно пониманием – все мы одинаковые.

Следуя за рабскими рамками идеального «я», мы начинаем себя ненавидеть, и в этой ненависти совершаем над собой насилие в попытках стать пределом собственных мечтаний. Презренное «я» становится жестоким погонщиком, подгоняющим наше нутро к невозможному.

Невроз рушится, когда мы проживаем всей душой, насколько наши ожидания и требования к судьбе необоснованны и неадекватны. Судьба нам ничего не должна. Долг людей и долг жизни перед нами – это товар нашей невротичной сделки с собою…

Здесь есть только один выход – просто наблюдать за тем, как все это происходит. И главное – не ждать от себя каких-то «великих» результатов, потому что с большой вероятностью именно эти ожидания и продиктованы устремлением к идеальному «я», и приведут к разочарованию.

В конечном итоге остается лишь принять себя со всеми потрохами – со всеми персонами и тенями, смириться и позволить себе быть именно собою со всеми своими качествами здесь и сейчас в этот самый миг, от которого мы так старательно бежим к нашим бесчисленным целям.

© Игорь Саторин

Статья “Cделка с дьяволом” написана специально для progressman.ru
При использовании материала обязательна активная ссылка на источник.

Адрес документа на сайте: http://progressman.ru/2013/04/dd/

Література для ознайомлення з КПТ

marcyniak1 — Wed, 03 Jul 2013 19:41:19 GMT

http://www.koob.ru/beck_aaron/#books

http://www.trevogy.net/publisher.html

http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D0%BA,_%D0%90%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%BD_%D0%A2%D1%91%D0%BC%D0%BA%D0%B8%D0%BD

http://psy-dv.org/load/fedorov_a_p_kognitivno_povedencheskaja_psikhoterapija/50-1-0-571

http://www.trevogy.net/blog.html

http://psy-dv.org/load/50

http://psy-dv.org/load/50-2-2

Як це прочитаєте .... будете як професор :)

Психологія здоров’я і підтримка психічного здоров’я.

marcyniak — Mon, 23 Apr 2012 09:06:59 GMT

Здоров’я можна окреслити як відсутність хвороби, хороше самопочуття і творче життя яке приносить задоволення. В психологічному розумінні здоров’я означає дозрілу автономну і творчу особистість.
Здорова одиниця є відповідальною за себе і своє життя. Має свідомість сенсу життя, вміє творити цінності і здатна робити самостійний вибір. Повністю здорова людина заспокоює свої потреби суспільно принятим способом і є чуттєвою до потреб інших. Здорова людина здатна зарадити собі у різних ситуаціях, поважає принципи екорозвитку у власному житті і в житті суспільства. Здоров’ям це здатність людини, яка піддається змінам, до повного досягнення особистих фізичних, психічних і суспільних можливостей, а також здатність реагувати на виклики суспільства, в якому людина живе.
Здоров’я є динамічним станом і характеризується високим рівнем добростану (постійний розвиток, використання потенціалу особи, її потреби, здібності або їх брак).
Основними умовами добростану є чіткі правила суспільного життя, почуття безпеки і стабільності. Здоров’ю сприяє якість життя, автономія досягнуті розвитком і потенціал, які людина має в наявності. Людина має право і обов’язок взяти контроль і відповідальність за власне здоров’я. Це пов’язане з вибором дієти, вживанням ліків, образом життя, періодичним контролем за станом життя. Із психічним здоров’ям пов’язані щоденні сімейні стосунки, професійні, суспільні ієрархія потреб і стилі їх заспокоєння, здатність розв’язування кофліктів, асертивна поведінка і т.д. Чинники, які впливають на здоров’я це: біологія, середовище, стиль життя. Значний вплив на здоров’я, особливо психічне здоров’я має рід праці, відпочинку, проведення вільного часу.
Клінічна картина психічної анорексії
Анорексія це розлад, характерною рисою якого є цільова втрата ваги викликана і утримувана хворою особою. Помітна значна втрата ваги тіла становить щонайменше на 15% нижче від нормальної ваги тіла.
Найчастіше зустрічаються розлади харчування і підростаючих дівчат, молодих жінок, також стаються у дітей близьких до періоду сексуального дозрівання, і в дорослих жінок, близьких до періоду менопаузи. Значно рідше хворіють на розлади харчування хлопці перед періодом сексуального дозрівання і молоді мужчини. Причиною виникнення такого явища є стрес пов’язаний з виглядом власного тіла. Недостатнє харчування спричинене анорексією супроводжують ендокринологічні, метаболічні розлади і розлади соматичних функцій.
Деколи можна зустріти різновидність анорексії рестрикційного типу (протікає без провокування рвоти) і булімічний (характеризується явищем провокування рвоти).
Перебіг психічної анорексії розпочинається звиклим схуденням, яке починається:
- критичним зауваженням когось з оточення хворого, яке стосується його дійсної надваги,
- тиском моди і цивілізації,
- ідентифікації себе із знаменитою моделлю або акторкою, яка застосовує дієту,
- тиском середовища, напр. в балетних школах,
- переконанням про чудотворні спеціальні сепердієти (Аdraham Liewallyn-Jones,1995),
- звичайного релігійного посту (Banks, 1992).
Зазвичай початок хвороби є прихованим. Дівчина не відчуває себе хворою. В цей період маса тіла сприймається середовищем хворої, як результат ефективної дієти. В міру зростання зниження маси тіла занепокоєння близьких зростає. Посилюються суперечки з сімейним оточенням про кількість приймання їжі, що спричиняє прийоми їжі на самоті, уникання дорослих. З часом дієта містить щораз більше обмежень, а її ефекти є сильнодіючими. При цьому дівчата, які мають розлади харчування виказують надмірне зацікавлення варінням і готуванням смачних страв. Почуття контролю над іжею чи власним тілом може бути для хворої причиною для гордості і задоволення. Зазвичай хворі є прекрасними, амбітними ученицями з думкою оточення, що вони є надобов’язковими щодо шкільних обов’язків (Orwid, Pietruszewski,1993).
Після кільканадцятимісячного часу постійного обмеження у їжі доходить до схуднення з втратою ваги від 40 до 60% належної маси тіла. Разом з наступаючою втратою ваги хвора віддаляється від родини і знайомих. Вони мають тенденцію планувати кожний день з найменшими деталями. Відступ від задуманого денного плану викликає в них нервування і фрустрацію. На початку ейфорія пов’язана з задоволенням, що походить від контролю над власним тілом може переходити в страх пов’язаний з почуттям втрати панування над ним, апатію, депресію і навіть катанонічні симптоми.
Діагностичні критерії anorexia nervosa (за DSM IV, 94)
1. Відмова збереження ваги тіла на або вище межі мінімальної ваги для віку і росту (напр. врата ваги, що призводить до збереження ваги тіла на 85% нижче очікуваної ваги, або брак належного набирання ваги в період росту, що призводить до утримання ваги на 85% нижче від належної).
2. Інтенсивний страх перед набиранням ваги чи повнотою незважаючи на зменшення нормальної ваги в дійсності.
3. Розлад способу дослідження власної ваги і форми тіла; пацієнтка на в стані впливати на вагу і форму тіла на підставі власної оцінки, або заперечує низьку масу тіла.
4. В жінок в період після menarchoea amenorrnoea відсутність щонайменше трьох чергових менструальних циклів.
Виокремлені типи:
- тип “який обмежується” (restricting type): в ході anorexia nervosa не доходить до регулярних епізодів неконтрольованого переїдання або “ексклеторної” поведінки. (напр. провокованої рвоти, або зловживання проносними засобами чи клізмами).
- тип “обжорно-видаляючий” (bige eating/purping typ): в ході хвороби anorexia nervosa доходить до систематичних епізодів неконтрольованого переїдання або до поведінки “видалення” (напр. провокування рвоти або зловживання проносними засобами чи клізмами).
Клінічний образ психічної булімії.
Булімія характеризується рецидивними епізодами переїдання. Особа, що страждає на булімію може поспішаючи споживати велику кількість їжі. Іншим важливим чинником, що виступає при перебігу булімії є протидія до набирання ваги. З цією ціллю після переїдання хвора може викликати рвоту. Таким способом чергує переїдання і рвоту кілька разів на день. Може протидіяти повноті застосовуючи періодичні голодування, ліки, що знижують апетит (Włodawiec, 2001).
Як правило психічною булімією хворіють жінки, які використовували різноманітні дієти. Також мали періоди переїдання, а потім застосовували жорсткі дієти, щоб не набрати вагу. Захворювання на булімію пов’язане не тільки з прагненням зберегти струнку фігуру чи піклуванням про вагу, є також інші причини, що мають негативні наслідки у вигляді невірного відреагування на емоції. Це можуть бути сімейні кризи, розлучення, смерть близької людини чи екзаменаційний стрес, зміна роботи і навіть вагітність (Аdraham Liewallyn-Jones,1995).
Зазвичай пацієнтки не можуть точно пояснити, що могло викликати наведений напад переїдання. Деякі говорять про зростаюче психічне напруження, самотність, нудьгу, рідше про зростаюче почуття голоду чи прагнення.
Швидкість і рід їжі, які приймають особи хворі на булімію є іншим ніж в період нормального харчування. Як правило, на початку епізоду хвора особі їсть дуже жадібно, але з часом темп спадає. Під час приступу такого епізоду обжорства хвора може приняти величезну кількість їжі, що перевищує кільканадцятиразову енергетичну добову потребу, напр. до 30000 ккал до двох годин. Як правило це висококалорійна і некорисна їжа.
Після вище описаного приступу обжорства наступає компенсаційна поведінка. Найчастіше вживається метод провокування рвоти, яка може відбуватися як під час приступу, так і після нього. Спочатку хворі викликають рвоту за допомогою руки, або якогось предмету, з часом виникають сублімованіші методи, а рвота стає щоразу спонтанічнішою. Рвота може тривати кілька хвилин, аж до моменту доки хвора не буде впевнена, що вирвала все.
Інші компенсаційні методи, які спостерігаються в розладах bulimia nervosa це:
Приймання проносних ліків, застосування жорстких дієт, інтенсивні фізичні вправи, пиття алкоголю і прийом деяких наркотиків.
Перебіг булімії на трохи іншу динаміку ніж перебіг анорексії. Симптоми з’являються у вигляді щоразу частіших рецидивів булімічних епізодів. На відміну від хворих на анорексію хворі на булімію мають глибше відчуття хвороби, переживають свої недуги як дисфунціональні. Тому часто мають бажання лікуватися, хоча важко переносять період терапії.
Діагностичні критерії (за DSM IV, 1994)
А. Рецидивні епізоди сильного переїдання. Епізод переїдання характерний:
- споживанням за короткий час (напр. за 2 год.) кількості їжі, яка для більшості осіб є дуже великою, щоб можна було її спожити за окреслений час і за подібних обставин;
- почуття браку контролю над споживанням їжі під час епізоду (наприклад почуття, що не можна зупинитися їсти, або оволодіти кількістю їжі і способом її приймання)
Б. Використання навірних компенсаційних методів, які запобігають набиранню ваги, таких як:
- Провокування рвоти;
- Зловживання проноснимиі мочегонними засобами, клізмами, і іншими;
- Дотримання посту;
- Інтенсивні фізичні справи.
В. Епізоди переїдання, як і невірна компенсативна поведінка в середньому виступають щонайменше два рази в тиждень три місяці.
Г. Самооцінка визначена головним чином формою і вагою.
Д. Цей розлад не виступає під час перебігу anorexia nervosa.
Виокремлені типи:
Тип “який очищається” (purging type): під час перебігу хвороби bulimia nervosa застосовується регулярне провокування рвоти, або застосування проносних, мочегінних ліків або клізм.
Тип “який не очищається” (nonpurging type): під час перебігу хвороби bulimia nervosa застосовується використання таких неправильних компенсаційних методів, як дотримання посту, або інтенсивні фізичні вправи без регулярного провокування рвоти, або зловживання проносних, мочегінних ліків або клізм.
Повнота.
У сучасному світі надвага і повнота є проблемою багатьох людей, особливо жінокю. Це передусім від них вимагають щоб були красиві, мудрі і стрункі. Зовнішній вигляд жінки вирішує перебіг її кар’єри, суспільну позицію, шанс на отримання роботи. Досягнути цього ідеалу дуже важко, а часом неможливо. Труднощі в його досягненні породжують фрустрації, з’являється незадоволення життям, комплекси, депресії, погіршуються сімейні стосунки. Жінки з виразною надвагою почуваються гірше, часто перестають почувати себе жінками.
Протягом багатьох років опрацьованого різного роду формули, метою яких є окреслення належної маси тіла. Найчастіше використовують показник Guteleta, тобто показник маси тіла (ВМІ), який вираховують наступним чином:
ВМІ = вага (в кг): ріст (м²)
У старших осіб, після 50 років життя надвагою вважають показник ВМІ, що перевищує 27.
Причини повноти.
1) Генетичні умови. Ген повноти, який знаходиться в жировій тканині виробляє лептин, який циркулює в крові і діє на гіпоталамус.
2) Роль хімічних чинників. Гіпоталамус – це область мозку, яка контролює багато метаболічних процесів, які відповідають за виникнення почуття голоду. Коли до неї доходить інформація, що організм потребує більше енергії, то за допомогою невропередавача, яким є неропептид Y (NPY) посилається рекомендація про прийом їжі, напр. вуглеводів. Коли потреба гіпоталамусу заспокоєна він виділяє сератонін, який діє заспокійливо і покращує самопочуття. Невгамоване почуття голоду становить відповідь організму на дуже рідке споживання їжі (напр. неспоживання їжі в обідню пору) або значне зменшення поступлення калорій в організм. В стані перманентного голоду гіпоталаус залишається незаспокоєним і понад міру починає виробляти неропептид Y (NPY), змушуючи в такий спосіб ориганізм спожити більшу ніж звичайно кількості вуглеводів, легких для спалення з ціллю швидкого отримання енергії. Якщо цей сигнал буде ігнорований гіпоталамус посилає черговий сигнал, яким є галанін, що вимагає від організму споживання жиру, що в свою чергу спричиняє відкладення його як енергетичного запасу. Галанін діючи спільно з іншими гормонами бере участь в перетворенні жиру харчового у жир, який нагромаджуєтьься в організмі. У жінок на виділення галаніну впливають також екстрогени. Їх високий рівень в крові в період напруження перед місячними зміцнює виділення галаніну і спричиняє ріст апетиту, особливо на кремово-солодкі продукти.
3) Стрес. Стрес і спосіб харчування є тісно пов’язані. Недостатнє харчування, а саме вміст певних харчових складників спричиняє розлади багатьох метаболічних процесів і ослаблення імунної системи. Підвищення виділення гормону стресу є причиною зниження рівня магнію в серцевому м’язі. Недостатня кількість заліза спричиняє до гіршого забезпечення організму киснем , що в свою чергу спричиняє почуття втоми, нервозності і труднощів з концентрацією. Недобір вітамінів з групи В порушують процес перетворення вуглеводів і жиру в необхідну для життя енергію. Недостатня їх кількість в дієті може бути причиною сонливості, депресії чи надмірного збудження. Брак вітаміну В6 гальмує вироблення серотоніну. В стресовій ситуації в організмі знижується вміст вітаміну С і Е, що спричиняє послаблення імунної системи і збільшення чутливості на інфекційні хвороби. Під час стресу жирові клітини активізуються, що посилює процес вироблення жиру.
4) Вплив середовища.
Неправильне харчування жінок в період вагітності (так зване “харчування за двох”);
Неправильне харчування (перегодування) дитини в перші два роки життя;
Привиті неправильні навики харчування, передусім
а) переїдання;
б) неправильний якісний склад споживаної їжі, особливо перевага жирній, яка в великій кількості забезпечує організм енергією (1гр жиру це 95 ккал), легко засвоюється і відкладається в жирових клітинах.
В) нерегулярна, або дуже мала кількість прийомів їжі. Режим приймання їжі має вплив на перетворення продуктів харчування в жир і м’язовий білок. Чим рідше приймається їжа, тим більша гіпертрофія жирової тканини.
Г) підїдання між прийомами їжі, особливо солодощів і солодких напоїв.
Психологічні явища надмірної ваги і повноти.
В літературі звертається увага на детальні риси особистості повних осіб, а також на домінуючі механізми зарадження собі у стресових ситуаціях. Найчастіше у них помічається пасивність, незрілість, брак рішучості, безпорадність в важких ситуаціях, низька самооцінка, песимізм, труднощі з висловленням негативних почуттів, особливо гніву. Багато осіб під впливом стресу починають їсти. В якийсь момент життя особистий досвід навчив їх, що приймання їжі полегшує стрес; тоді це стає звиклим способом зараджувати собі. У осіб з надмірною вагою помічається також низький рівень власної ефективності, який висловлює особисті переконання одиниці, щодо власної компетенції в вирішенні поставленої задачі. Інші, всюди пануючі переконання, є причиною нашої, часто несвідомої поведінки. Переконання, що “приймання їжі це любов” спричиняє те, що найкращим способом висловлення почуттів є спільне застілля. Наступне переклонання це “прояв відповідальності” – примушує з’їсти все, що знаходиться на тарілці, бо не можна марнувати їжі, коли міліони людей голодують. Переконання “їжа це нагорода” – означає, що найкращим способом нагороди тих, кого любимо, і самих себе, є приготування їжі.
Психотерапія розладів харчування.
Оздоровча освіта це процес, в якому люди вчаться дбати про своє власне здоров’я і здоров’я інших. Оздоровча освіта є базовим елементом лікування розладів харчування. Це є процес, в якому особи з порушеннями харчування отримують компетенцію для:
А. Позбавлення надмірної ваги (в випадку повноти і булімії), чи набирання ваги (в випадку анорексії) і збереження належної маси тіла на подальші роки життя;
Б. Зрозуміння власної відмінності і покращення самопочуття;
В. Досвід жити у випадку невдалого лікування.
Цілі оздоровчої освіти для повних дітей і молоді включають:
1. Збільшення свідомості – визнання анорексії, булімії, чи повноти серйозною проблемою для здоров’я;
2. Забезпечення знаннями – дослідження причин хвороби, її наслідків для організму, принципів поведінки;
3. Формування вмінь – приготування низькокалорійних страв, а також вміння приймати рішення;
4. Зміна стосунку – формування переконання про можливість реалізації цієї мети;
5. Зміна поведінки в стосунку здоров’я – застосування низькокалорійної дієти і фізичних вправ;
6. Формування особових якостей таких як: високе почуття власної вартості – відкриття сильних сторін, зростання віри в свої можливості, вміння зарадити собі в стосунках з іншими, вміння охороняти власні права, тобто формування асертативної поведінки, в випадку невдачі вміння зрозуміти свій стан і здатність творчого життя.

Асертивність - вміння постояти за себе!

marcyniak1 — Mon, 16 Jan 2012 19:49:57 GMT

Як сказати свою думку в слух, відстояти її, сказати ні дуже настійливим людям, чи навіть подбати про свої бажання - називається асертивністю, що у перекладі з англійської означає відстоювати, стверджувати. У цій статті ми поговоримо про те, як говорити легко та впевнено, не давати себе ошукати, при цьому не псуючи собі відносин з людьми.

Асертивність це не те саме що агресивність, хоча границя між ними дуже тонка. При агресивності людина злиться, якщо порушується приватний простір. При асертивності людина впевнена у собі, просто говорить, що б хотіла змінити, ставить інших на місце і при цьому залишається достатньо спокійною.

Часто ми не виражаємо своєї думки, щоб не образити співбесідника, чи щоб не виглядати негарно, боїмось що нас не зрозуміють, осудять, відштовхнуть, тому мовчимо або зі всім погоджуємось. Як наслідок потім накручуємо себе, а чому я все не сказав, а чому я промовчав, чому не відстояв, слабак, не справився. І не дивно, коли після таких накручувань часто болить голова або нудить.

Асертивна поведінка - це впевненість у власних діях, доброзичливість, вміння відкрито говорити про свої бажання чи думки. Асертивна людина може сама заговорити про те що її турбує, виразити свої вимоги, відстояти свою позицію не шкодячи при цьому співбесіднику. Асертивність допомагає підбирати потрібні слова так щоб, не образити другу людину, але і відстояти своє переконання.

При асертивній розмові варто говорити від свого імені "мені прикро, коли ви спізнюєтесь" та менше використовувати слово "не", це зменшує настороженість співбесідника. Напр.: "Я розумію що ви дуже зайнятий і мусите стояти в пробках, але ви можете розрахувати свій час так щоб встигати на призначену годину.

Одним з методів асертивності є техніка заїждженого диску, тобто ми повторюємо одне й теж поки співбесідник не погодиться. Напр.: "Ви не можете на мене кричати ... Я розумію, що ви понервувались, але це не дає вам право піднімати голос ... мені дуже прикро, що вас не слухають, але ви не можете піднімати голос на мене ..." З часом співбесідник просто втомиться, а ви збережете нерви. Крім того наш доброзичливий тон та старання більш реально подивитись на ситуацію допомагають співбесіднику почути і зрозуміти нашу точку зору, а головне дають на це час.

Асертивність розвинулась в американській культурі, де людина заробляє авторитет своїми поступками. У нас культура побудована на авторитеті особи яка нас рекомендує, тому асертивне мислення є дещо нове для нас і не прийнятне, бо бути впевненим і говорити те що думаєш сприймається як радикальний егоїзм. Але що важливіше, подуєте ви, чи ваше здоровя та реалізовані бажання, чи стереотип згідно якого ми мовчимо, щоб нікого не образити (звичайно всім не вгодиш).

Тому варто підбирати слова ті, які б самі до себе хотіли б почути, коли вам мають сказати неприємну чи не очікувану звістку. Починати тренувати асертивність варто зі щоденних проблем, чи вас недобре обслужили в кафе, чи продавець не хотів вас обдурити, чи на роботі шеф знову пробує використати ваші досягнення, спробуйте сказати: "Подайте мені гарячу зупу", "продавець перерахуйте здачу", "шановний "шеф" це не входить в мої обовязки". Дуже важливо, щоб ви не старались відразу винуватити співбесідника в помилці (бо й справді могла людина помилитись), а постарались знайти компроміс, щось середнє між вами.

Бажаю успіху!

Панічна атака: симптоми, прояви, як лікувати

marcyniak1 — Sun, 15 Jan 2012 13:25:58 GMT

Тривога це вибір, бути хворому чи викарабкатись на Еверест!

Професійна психологічна допомога зорієнтована на швидке зменшення симптомів тривоги, паніки чи апатії. А далі ці симптоми перетворити у мотивацію до змін у собі та досягнення більших цілей.

Моя професійна допомога спрямована до усіх, хто хоче поміняти тремтіння, потіння, слабкості та оніміння в кінцівках на енергію, мотивацію та життєвий вігор у досягненні цілей!

У давньогрецькій міфології був бог Пан - покровитель стад і пастухів. Зображували його просто - волосатий чоловік з цапиними ріжками й копитами. Своїм потворним виглядом він наводив жах на людей. Звідти й пішло: панічний страх. Отже, панічна атака: симптоми, прояви, як лікувати - тема розмови на сьогодні.

У життєвому сенсі паніка - це страх, сум'яття, раптово охопили людини або відразу багатьох людей і змушують нестримно прагнути уникнути небезпеки.

У міжнародній класифікації хвороб панічна атака (епізод, пароксизм тривоги) - це окремий несподіваний безпричинний епізод вираженого

дискомфорту, важкої тривоги або страху, який супроводжується як мінімум чотирма з перерахованих нижче симптомів:

виражене серцебиття (серце вискакує з грудей);

пітливість;

тремтіння;

відчуття

задухи або нестачі повітря;

відчуття задухи;

біль у грудях;

неприємні відчуття в області живота;

запаморочення;

відчуття оніміння або поколювання;

озноб або припливи крові до обличчя;

відчуття нереальності навколишніх об'єктів або відокремленості від себе самого ("руки стали як чужі ");

страх втратити самоконтроль або позбутися розуму;

страх смерті.

Ці симптоми розвиваються швидко, несподівано і досягають піку приблизно за 10 хвилин, поступово згасаючи в межах години. Одна така панічна атака - це ще не хвороба. Дуже багато у своєму житті відчувають хоча б один напад паніки на тлі загального здоров'я. Але якщо кількість нападів паніки досягає чотирьох за місяць, можна говорити про хворобу і ставити діагноз "панічний розлад".

Вперше про такий діагноз у нашій країні заговорили психіатри та психотерапевти в 1993-1994 роках, коли стали враховувати свій і зарубіжний досвід. При прогресуючому перебігу панічного розладу можна умовно виділити послідовні стадії.

1-я стадія - симптоматично бідна, коли епізод страху супроводжується менш ніж чотирма симптомами з перерахованих вище.

На 2-й стадії з'являються симптоми, звані агорафобією (з грецької agora - велика базарна площа). Агорафобія - це страх перед тими місцями або ситуаціями, в яких вже були напади паніки (в кінотеатрі, в повному автобусі, за кермом автомобіля, на порожньому відкритому просторі, навіть у власній квартирі). Це страх опинитися знову в дуже тяжкій ситуації, при якій неможливо отримати від когось допомоги.

3-я стадія - іпохондрія. Людина боїться того, що напад паніки знову повториться (так звана випереджальна тривога), тому починає шукати причину панічних атак і насамперед потрапляє до терапевта. Починається довге і частіше безрезультатне обстеження у різних фахівців: кардіологів, неврологів, отоларингологів. Встановлюються різноманітні діагнози: вегето-судинна або нейро-циркулярна дистонія, пароксизмальна тахікардія, пролапс мітрального клапана, синдром подразненої товстої кишки, передменструальний синдром і т.д. Обстеження може тривати роками, призначається лікування малоефективне, а тілесного захворювання так і не знаходять. Людина змучена, медицина і лікарі розчарували, починає думати, що хвора якимось рідкісним і дуже серйозним захворюванням.

4-я стадія - обмеження, фобічні уникнення. Як показує практика, перші кілька атак для людини є найстрашнішими. Та міць, з якою паніка охоплює хворого, змушує його шукати порятунку, викликати "швидку", звертатися в приймальні покої найближчих лікарень.

При повторенні нападів розвивається тривога передчуття, коли тільки очікування нової атаки дуже заважає жити і займатися повсякденними справами. Людина пов'язує виникнення паніки з певними ситуаціями (перебування у натовпі при відвідуванні магазину, поїздки в метро, в ліфті, очікування в дорожній пробці) і намагається їх уникати (ходить пішки, витрачається на таксі, рідко вибирається в магазин).

5-я стадія - велике фобічні уникнення. Якщо хворий все ще не потрапив до психотерапевта і не отримав необхідної допомоги, йому стає гірше, його поведінка вже схоже на добровільний домашній арешт. Неможливо самостійно сходити в магазин, безпорадною, пригніченою.

Так досягається 6-я стадія - вторинна депресія.

Поширеність панічного розладу, за різними оцінками, сягає 5% дорослого населення. Захворювання починається, як правило, до 30 років, найчастіше в підлітковому віці, хоча у деяких розвивається в більш пізні роки життя. Жінки страждають в 2-3 рази частіше чоловіків. Є дані про те, що в сім'ях пацієнтів з панічним розладом це захворювання зустрічається в 3-6 разів частіше. Якщо страждає мама, то її дитина надалі має більше шансів захворіти.

Як причина панічного розладу розглядаються і генетичні фактори, і набуті навички тривожної поведінки, і поєднання того й іншого. Існує ряд станів і захворювань, які можуть викликати щось подібне панічним атакам, але це не є панічним розладом. Вживання великої кількості кавиа, психостимуляторів (амфетаміну, кокаїну), наркотичних речовин і алкоголю часто викликає панічні симптоми.

Тепер ви багато чого знаєте про панічної атаки, симптоми, прояви - протеяк лікувати повинен вирішувати фахівець. Ви чітко повинні зрозуміти, наскільки важлива загальна обізнаність населення, щоб страждає людина не мучився роками, облягаючи поліклінічні кабінети, а без страху і сорому звернувся за консультацією до лікаря-психотерапевта.

Психотерапевт, навчений інтергатівному підходу до діагностики панічного розлади, здатний вчасно встановити дійсний діагноз, призначити ефективне лікування, скоротити час хвороби, знизити тяжкість симптомів.

Можна позначити ще й філософсько-психологічний погляд на панічний розлад: це захворювання - свого роду підсумок певного образу або стилю життя людини. Це сигнал про те, що він неправильно живе, щось не так робить.

Умовно життя кожного з нас можна розділити на кілька сфер. Про тілесної складової говориться і пишеться багато, можна лише нагадати, що наше тіло потребує правильного харчування, в дозованих фізичних навантаженнях, в дбайливому відношенні, у відпочинку і турботи. Психологічна (або особиста) складова включає сім'ю, атмосферу в ній, особливості взаємин з близькими.

Людям, що переживають панічні атаки, корисно знати кілька правил поведінки під час нападу:

залишайтеся на місці, тому напад не загрожує життю і в будь-якому випадку пройде сам по собі за 10-20 хвилин, зайва суєта і метання лише погіршують самопочуття;

дихайте якомога повільніше, з паузами (до 10 вдихів за хвилину), бо хекання посилює тривогу, дихайте животом (діафрагмою) а не грудною кліткою;

оточуючим людям слід уникати суєти, спокійно дозволити людині налагодити повільний ритм дихання;

хоча панічний розлад - це хвороба, в період між нападами людина не звільняється від відповідальності за успішність власного життя, роботи, від виконання повсякденних обов'язків.

Успіхів у житті!

Як позбутись депресії

marcyniak — Sun, 15 Jan 2012 10:02:02 GMT

Чому виникає депресія?!
Причини депресивного стану можна розділити на 3 групи.
Перша група. Ми постійно кудись поспішаємо. Наш час розписано по годинах і хвилинах: підйом, сніданок, метро, робота, метро, вечеря, сон … Навіть у вихідні дні ми намагаємося зайву годинку попрацювати. Такий режим може дати хороший грошовий дохід, але тепер задумайтеся, навіщо Вам потрібні гроші, якщо навіть витратити їх ніколи. А зворотною стороною цієї «золотої» медалі може стати серйозний збій, під назвою депресія. Тому ніколи не відмовляйте собі у відпочинку, будуйте свій розпорядок дня нормально без зайвого навантаження.

Друга група. Якщо в першому випадку, ми багато працюємо, то в цьому все з точністю до навпаки. Бувають такі моменти, коли ми не зацікавлені нічим і ніким, від такої безвиході втрачаємо сенс життя. У голову починають надходити погані думки, від яких важко позбутися і вони ж, псують нам настрій. У цій ситуації, як не можна краще підійде пошук нових цікавих справ.

Третя група. Сюди слід віднести всі зовнішні фактори, які змушують людину впасти в депресію. Приміром, проблеми на роботі чи навчанні, постійні конфлікти з родичами, трагедії. Загалом, все те, що не підвладне контролю і ми не можемо цього уникнути.

Як справитися з депресією
Щось поміняйте
Почніть саме з змін, як правило, вони дуже добре позначаються на настрої і самопочутті. Що Ви можете змінити: свій гардероб, можливо зачіску, придбати нову річ. У будинку можете змінити розташування меблів, а ще краще буде, якщо влаштуєте ремонт. Завдяки змінам простіше забути минуле, так як у Вас буде менше візуальних аспектів, які повернуть Вашу пам’ять в неприємний час.

Свіже повітря
Банально, просто, але ефективно. Свіже повітря потрібно завжди, особливо при недугах. Природа виступає таким собі заспокійливим засобом, який не має побічних ефектів. До речі, виїзд на природу, можна розглядати і як зміну обстановки, тому вдвічі ефективніше. Заряд енергії, який Ви зможете отримати на свіжому повітрі, допоможе швидше позбутися від депресії.

Задоволення
Влаштуйте собі справжнє свято, краще, коли з Вами будуть знаходитися найкращі друзі. Як варіант улаштувати вечірку або піти в кафе або дискотеку. Яскраве освітлення, галаслива компанія і позитивний настрій швидко змусять Вас не тільки посміхатися, а й сміятися від душі, також воно віджене від Вас тугу. Після цього Ви подивитеся на світ зовсім іншими очима!

Відпочиньте
Робіть тільки те, що Вам хочеться або взагалі побайдикуйте. Забудьте все, що Ви ПОВИННІ, візьміть відгули на пару днів, вони Вам знадобляться для повного Вашого відновлення, все одно Ваша продуктивність в таких ситуаціях, дорівнює нулю.

Налаштуйтеся
Постарайтеся за дні відпочинку виробити позитивне мислення, перестаньте думати про погане і сумніватися в собі. Якщо Ви були кимось ображені, пробачте і забудьте його. Подібні люди не варті таких почестей, щоб думати про них. Крім того, почніть цінувати все те, що маєте, а не шкодувати про втрачене. Коли ми тримаємо щастя в руках, нам воно здається дуже маленьким, але коли ми його відпускаємо, починаємо розуміти, яке воно велике.

Короткострокові цілі
Як один із способів підняття настрою – поставте невелику мету перед собою і досягніть її! Неповторне відчуття перемоги допоможе в боротьбі з депресією. Але тут є нюанс, ставте саме невеликі цілі, так як, поставивши велику мету, до якої потрібно дуже довго йти і працювати, Ви можете тільки погіршити ваш стан.

Шукайте плюси
Світ складається не з двох кольорів, а з мільярдів відтінків, які тільки потрібно помітити. Так от і в Вашому положенні необхідно пошукати плюси, позитивні сторони або просто вигоду, знайшовши її, Вам буде дуже просто вийти з депресії.

Не допомагає?! До лікаря!
Якщо все вищеперелічене Вам не допомогло, то слід задуматися про похід до лікаря. З цим не можна жартувати, тому що хоч депресію можна поправити, але наслідки можуть бути дуже серйозні. Спеціаліст, зможе правильно оцінити конкретну ситуацію, в якій Ви знаходитесь, і порадить, як вийти з депресії, може знадобитися медикаментозне лікування. Головне не панікуйте, тримайте себе в руках і вірте, що все буде добре!

Будьте здорові!

Інтрузивні думки при обсесивно-компульсивних розладах

marcyniak1 — Wed, 05 Oct 2011 07:27:33 GMT

Інтрузивні думки при обсесивно-компульсивних розладах

Інтрузивні думки (лат. intrusio - внедрение, вторжение) є раптовими та неприємними вторгненнями небажаних думок у нормальне мислення. Якщо людина вірить в інтрузивну думку і починає її роздумувати, рятуватись від неї, будувати запобігливу поведінку, уникати місць пов'язаних з цією думкою, то інтруз стає що раз сильнішим. З часом інтрузивні думки переростають у нав'язливі думки.

Нав'язливі думки мають різну природу і відносяться до різних сфер нашого життя, нижче наведено кілька прикладів:

Нав'язливе відчуття, що треба бути досконалим, правильним, це навязливі думки, які виникають під час розслабленого стану. Ці думки помилкові і наполегливо нагадують у яких ситуаціях людина могла поступити більш правильно, виконати завдання досконаліше. Це дуже втомлює і забирає багато сил, бо напружує все тіло і мячзи перевтомлюються, зявляється головний біль, нудота та інші симптоми перевтоми.
З часом з'являється постійне відчуття, що все робиш неправильно, це впливає на формування негативної самооцінки, з'являється звичка у всьому сумніватись, доходить до того, що людині важко приймати рішення і неможливо ні на хвилину розслабитись.
Приклади:

нав'язливі уявні думки сексуального характеру, які виникають в інтимних моментах, що фатально впливає на інтимну ситуацію, а як наслідок не дають отримати насолоду.
обсесивні (нав'язливі) думки або постійне переживання "в думках" розмови чи ситуації з минулого. З часом формується невпевненість та прагнення пригадати якомога докладніше все, щоб все переробити.

Це тільки кілька найчастіших прикладів, але їх є на багато більше. Сильне переживання, яке викликають інтрузивні думки, веде до сильних страждань, провокує напад паніки, симптоми депресії. Інтрузивні думки виникають після пережиття психічної травми.

Професійна психологічна релаксація

marcyniak1 — Thu, 01 Sep 2011 05:30:38 GMT

Завдяки цьому запису ви легко можете провести релаксацію самостійно, тут ви знайдете вправи на розслаблення (важкість), заспокоєння нервової системи (тепло), правильну роботу серця, дихання, сонячне сплетіння (робота органів травлення), свіжа та бадьора голова (холодне чоло). Релаксаційні вправи з часом переносяться і на щоденні звички, легше проявляти силу волі, стресуючі фактори менше дратують.

Прошу зайняти зручне положення: лежачи, сидячи, чи в позиції наїздника (як на возі їздять:)). Закрийте очі і тричі поволі глибоко вдихніть і видихніть (3 секунди на вдих і 4 секунди на видих). А далі слухайте релаксацію і старайтесь відчути щось важке, уявіть собі напр гирю, або ще щось, яке це на дотик, на колір та інші відчуття, Так само і з теплом. Варто відчути це тепло всіма відчуттями вашого тіла. Чим краще провідчуваєте всіма відчуттями кожну вправу, тим краще розслабитесь.

З часом, коли ви вивчете текст релаксації на пам'ять (можна і своїми словами) ви можете проводити релаксацію самотужки без уадіозапису. Також ви можете зменшити кількість повторювань однієї вправи зменшити з 6 до 3, а потім і до одного разу, де відчуття тепла і важкості, а також холодку на чолі зіллються в одне відчуття. Тоді одним реченням "Я розслаблений/а" ви отримаєте відчуття і важкості і тепла і холодку на чолі.

Релаксацію варто проводити спочатку 3 рази на день, вранці, в обід та ввечері. Вранці та в обід закінчуємо установкою "я бадьорий та задоволений" а ввечері "я спатиму спокійно, а вранці прокинусь відпочившим та бадьорим". З часом можна зменшити до однієї на день або вранці або ввечері.

Релаксаційний тренінг варто використовувати для тренування нервової системи швидко розслаблятись, а це допоможе регенерувати потенціал мозку. Релаксація триває 10-15 хв. Варто відключити телефони і попросити оточення не турбувати вас протягом цього часу.

Ціна цього тренінгу $5 Пишіть на мейл: marcyniak@ukr.net щоб отримати реквізити для оплати.

Успіхів Вам!

Тест Депресії Бека

marcyniak1 — Wed, 03 Aug 2011 13:38:24 GMT

Уважно прочитайте всі відповіді з 1 категорії. Подумайте, яка з поданих відповідей найбільш правдива і зазначте колом букву біля вибраної відповіді. Далі прочитай всі відповіді, які відносяться до категорії 2 і виберіть властиву відповідь в актуальній ситуації. Далі перейдіть до 3,4 і так до кінця не пропускаючи жодної категорії.

1.	1. Не відчуваю, ані туги, ані пригнічення. 2. Відчуваю пригнічення і тугу. 3. Постійно відчуваю пригнічення та тугу або не можу від них позбутись. 4. Я постійно нещасливий, а настрій такий поганий, що Я не можу цього винести.
2.	1. Особливо не переймаюсь майбутнім. 2. Часто переживаю за майбутнє. 3. Переживаю, що в майбутньому мене не чекає нічого хорошого. 4. Відчуваю, що майбутнє є безнадійним і нічого доброго мене там не чекає
3.	1. Вважаю себе реалізованою людиною. 2. Я рахую що в мене більше невдач ніж у інших. 3. Коли аналізую моє минуле, бачу багато помилок та невдач. 4. Я невдаха і все роблю зле.
4.	1. Те, що Я роблю дає мені задоволення. 2. Мене не тішить, те що Я роблю. 3. Мені ніщо не дає зараз правдивого задоволення. 4. Не можу відчувати задоволення та приємності і все мене нудить.
5.	1. Не відчуваю провини, ні за себе, ні за інших. 2. Досить часто маю почуття провини. 3. Часто відчуваю, що провинився. 4. Постійно почуваю себе винним.
6.	1. Вважаю, що Я не заслуговую на кару. 2. Вважаю, що Я заслуговую на кару. 3. Сподіваюсь, що мене покарають. 4. Знаю, що Я покараний.
7.	1. Я з себе задоволений. 2. Я з себе не задоволений. 3. Відчуваю до себе відразу. 4. Ненавиджу себе.
8.	1. Не вважаю себе гіршим за інших. 2. Я занадто критично сприймаю власні слабості та помилки. 3. Постійно виню себе за те, що все іде не так. 4. Виню себе за все зло, яке існує.
9.	1. В мене не має навіть думки нанести собі шкоду. 2. Думаю про самогубство, але Я не буду цього робити. 3. Прагну померти. 4. Я б вбив себе, якби зміг.
10.	1. Я плачу не частіше ніж звичайно. 2. Плачу частіше ніж у минулому. 3. Постійно хочеться плакати. 4. Хотілось би плакати, але вже не маю сліз.
11.	1. Зараз Я нервуюсь не частіше ніж у минулому. 2. Я частіше нервуюсь та дратуюсь ніж у минулому. 3. Я стабільно нервуюсь та дратуюсь. 4. Все, що колись мене нервувало та дратувало, тепер мені без різниці.
12.	1. Цікавлюсь людьми як колись. 2. Цікавлюсь людьми менше ніж у минулому. 3. Втратив зацікавлення іншими людьми. 4. Я втратив всіляке зацікавлення іншими людьми.
13.	1. Рішення приймаю легко, так як у минулому. 2. Частіше ніж у минулому відволікаю прийняття рішень. 3. Маю великі труднощі з прийняттям рішення. 4. Я не в стані прийняти самостійного рішення.
14.	1. Вважаю, що виглядаю не гірше ніж колись. 2. Переживаю, що виглядаю старим та непривабливим. 3. Відчуваю, що виглядаю, що раз гірше. 4. Я переконаний що виглядаю жахливим та відштовхуючим.
15.	1. Можу працювати як у минулому. 2. З труднощами розпочинаю кожну роботу. 3. З великими зусиллями змушую себе робити хоча б що-небудь. 4. Я не можу нічого робити.
16.	1. Сплю добре, як і у минулому. 2. Сплю гірше ніж у минулому. 3. Зранку буджусь на 1-2 години швидше ніж у минулому і важко потім заснути. 4. Буджусь на кілька годин швидше і не можу заснути.
17.	1. Не втомлююсь більше ніж у минулому. 2. Втомлююсь швидше ніж у минулому. 3. Втомлююсь від усього, що роблю. 4. Я занадто втомлений, щоб хоч щоcь робити.
18.	1. Маю апетит не гірший ніж у минулому. 2. Маю трошки гірший апетит. 3. Апетит мій сильно погіршився. 4. Не маю апетиту взагалі.
19.	1. Не втрачаю ваги взагалі. 2. Втратив більше ніж 2 кг ваги. 3. Втратив більше ніж 4 кг ваги. 4. Втратив більше ніж 6 кг ваги.
20.	1. Не переймаюсь своїм здоров’ям більше ніж у минулому. 2. Переймаюсь своїм здоров’ям, маю розлади травлення, болі та запори. 3. Стан мого здоров’я дуже мене бентежить, часто про це думаю. 4. Так сильно переживаю за власне здоров’я, що не можу сконцентруватись на інших речах.
21.	1. Мої статеві зацікавлення не змінились порівняно з минулим. 2. Я вже менше зацікавлений статевими справами. 3. Статеві справи набагато менше мене цікавлять ніж у минулому. 4. Я втратив всілякі зацікавлення статевими справами.

0-11 немає депресії,

12-19 легкий рівень депресії,

20-26 середній рівень депресії,

вище 26 балів звертатись до психолога!

Інтерпретація: 1,2,3,4 це кількість балів.

∑=

Тест Тривоги Бека

marcyniak1 — Wed, 03 Aug 2011 13:30:00 GMT

Прошу обрати одну з можливостей відповіді на кожне запитання. Старайтесь відповідати швидко.

	0.Зовсім не турбує	1.Злегка турбує	2.Середньо турбує	3.Дуже турбує
1.Відчуття оніміння та поколювання в тілі
2.Відчуття жару
3.Тремтіння в ногах
4.Неможливість розслабитись
5.Страх, що станеться найгірше
6.Головокружіння
7.Прискорене серцебиття
8.Нестійкість
9.Відчуття жаху
10.Дратівливість
11.Тремтіння в руках
12.Відчуття задухи
13.Нерівна хода
14.Страх втрати контролю
15.Труднощі з диханням
16.Страх смерті
17.Переляк
18.Шлунково-кишкові розлади
19.Непритомність
20.Прилив крові до обличчя
21.Посилене потовиділення (не пов’язане зі спекою)

0–5 норма

6-8 легкий рівень тривог

9-18 середній рівень тривоги

Більше 19 балів – високий рівень тривоги

∑ =