Як сказати свою думку в слух, відстояти її, сказати ні дуже настійливим людям, чи навіть подбати про свої бажання - називається асертивністю, що у перекладі з англійської означає відстоювати, стверджувати. У цій статті ми поговоримо про те, як говорити легко та впевнено, не давати себе ошукати, при цьому не псуючи собі відносин з людьми. Асертивність це не те саме що агресивність, хоча границя між ними дуже тонка. При агресивності людина злиться, якщо порушується приватний простір. При асертивності людина впевнена у собі, просто говорить, що б хотіла змінити, ставить інших на місце і при цьому залишається достатньо спокійною. Часто ми не виражаємо своєї думки, щоб не образити співбесідника, чи щоб не виглядати негарно, боїмось що нас не зрозуміють, осудять, відштовхнуть, тому мовчимо або зі всім погоджуємось. Як наслідок потім накручуємо себе, а чому я все не сказав, а чому я промовчав, чому не відстояв, слабак, не справився. І не дивно, коли після таких накручувань часто болить голова або нудить. Асертивна поведінка - це впевненість у власних діях, доброзичливість, вміння відкрито говорити про свої бажання чи думки. Асертивна людина може сама заговорити про те що її турбує, виразити свої вимоги, відстояти свою позицію не шкодячи при цьому співбесіднику. Асертивність допомагає підбирати потрібні слова так щоб, не образити другу людину, але і відстояти своє переконання. При асертивній розмові варто говорити від свого імені "мені прикро, коли ви спізнюєтесь" та менше використовувати слово "не", це зменшує настороженість співбесідника. Напр.: "Я розумію що ви дуже зайнятий і мусите стояти в пробках, але ви можете розрахувати свій час так щоб встигати на призначену годину. Одним з методів асертивності є техніка заїждженого диску, тобто ми повторюємо одне й теж поки співбесідник не погодиться. Напр.: "Ви не можете на мене кричати ... Я розумію, що ви понервувались, але це не дає вам право піднімати голос ... мені дуже прикро, що вас не слухають, але ви не можете піднімати голос на мене ..." З часом співбесідник просто втомиться, а ви збережете нерви. Крім того наш доброзичливий тон та старання більш реально подивитись на ситуацію допомагають співбесіднику почути і зрозуміти нашу точку зору, а головне дають на це час. Асертивність розвинулась в американській культурі, де людина заробляє авторитет своїми поступками. У нас культура побудована на авторитеті особи яка нас рекомендує, тому асертивне мислення є дещо нове для нас і не прийнятне, бо бути впевненим і говорити те що думаєш сприймається як радикальний егоїзм. Але що важливіше, подуєте ви, чи ваше здоровя та реалізовані бажання, чи стереотип згідно якого ми мовчимо, щоб нікого не образити (звичайно всім не вгодиш). Тому варто підбирати слова ті, які б самі до себе хотіли б почути, коли вам мають сказати неприємну чи не очікувану звістку. Починати тренувати асертивність варто зі щоденних проблем, чи вас недобре обслужили в кафе, чи продавець не хотів вас обдурити, чи на роботі шеф знову пробує використати ваші досягнення, спробуйте сказати: "Подайте мені гарячу зупу", "продавець перерахуйте здачу", "шановний "шеф" це не входить в мої обовязки". Дуже важливо, щоб ви не старались відразу винуватити співбесідника в помилці (бо й справді могла людина помилитись), а постарались знайти компроміс, щось середнє між вами. Бажаю успіху!
|